Творча робота на тему:
"Використання інтерактивних методів навчання з метою формування в учнів міцних знань"
Зміст
І. Вступ
1.1 Сутність інтерактивного навчання
1.2 Методи інтерактивного навчання
ІІ. Основна частина
2.1 Структура інтерактивного уроку
2.2 Підготовка вчителя до роботи з інтерактивними технологіями
2.3 Досвід роботи з використання інтерактивних методів навчання з метою формування в учнів міцних знань
ІІІ. Висновки
ІV. Список використаних джерел
V. Додатки
Вступ
Актуальність проблеми. Одним з головних завдань реформи освіти в Україні є модернізація процесу навчання в школі. Особливої уваги, у зв`язку введенням Державного стандарту початкової загальної освіти, що вступив в силу з 1 вересня 2012 року, потребує проблема навчання в початкових класах, і застосування сучасних технологій навчання на уроках математики.
У свідомість українських учителів через публікації останнього часу і через систему додаткової освіти поступово закладається думка, що інтерактивні методи навчання створюють необхідні умови як для становлення і розвитку компетентності учнів, так і для розвитку виховання особистості активних громадян з відповідною системою цінностей. У зв’язку з тим, важливим видається визначення самого поняття і сутності цієї групи методів, їх відмінностей від інших.
Насамперед зазначимо, що термін “інтерактивна педагогіка” відносно новий: Його ввів у 1975 р. німецький дослідник Ганс Фріц. Лінгвістичне тлумачення слова, що представлено в іншомовних словниках, свідчить, що поняття “інтерактивність”, “інтерактив” прийшли до нас з англійської мови. “Іntеr“ – взаємодіяти, “асt“ – діяти. Інтерактивність в навчанні можна пояснити як здатність до взаємодії, знаходження у режимі бесіди, діалогу, дії. Відповідно, у дослівному розумінні інтерактивним може бути названий метод, у якому той, хто навчається, є учасником. Який здійснює щось: говорить, управляє, моделює, пише, малює тощо, тобто не виступає тільки слухачем, спостерігачем, а бере активну участь у тому, що відбувається, власно створюючи це.
Суть інтерактивного навчання полягає у тім, що навчальний процес відбувається тільки шляхом постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці), де і учень, і вчитель рівноправні, рівнозначні суб’єкти навчання, розуміють, що вони роблять, рефлектують з приводу того, що вони знають, вміють і здійснюють. Учитель в інтерактивному навчанні виступає як організатор процесу навчання, консультант, фасилітатор, який ніколи не “замикає” навчальний процес на собі. Головним у процесі навчання є зв’язки між учнями, їх взаємодія і співпраця. Результати навчання досягаються взаємними зусиллями учасників процесу навчання, учні беруть на себе взаємну відповідальність за результати навчання.
Організація такого навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій,використання рольових ігор, спільне вирішення проблем на основі аналізу обставин та відповідної ситуації тощо.
Нагромаджений уже сьогодні в Україні та закордоном досвід переконливо свідчить, що інтерактивні методи сприяють інтенсифікації й оптимізації навчального процесу.
Вони дають змогу учням:
> полегшити процес засвоєння знань;
> аналізувати навчальну інформацію, творчо підходити до засвоєння навчального матеріалу;
> навчитись формулювати власну думку, правильно її виражати, доводити свою точку зору, аргументувати й дискутувати;
> моделювати різні соціальні ситуації і збагачувати власний соціальний досвід через включення в різні життєві ситуації;
> слухати іншу людину, поважати альтернативну думку, прагнути до діалогу;
> вчитися будувати конструктивні відносини в групі, визначати своє місце в ній, уникати конфліктів, розв’язувати, шукати компроміси;
> знаходити спільне розв’язання проблем, розвивати навички проектної діяльності, самостійної роботи, виконання творчих робіт.
Крім того, використання інтерактивних методів дозволяє реалізувати ідею співробітництва тих, хто навчає і тих хто навчається, вчить їх конструктивній взаємодії, сприяє оздоровленню психологічного клімату на уроці, створює доброзичливу атмосферу, значно підвищує мотивацію учнів до навчання.
На сьогодні в Україні вже відомо і описано щонайменше чотири групи методів, в кожній з яких нараховується до 10 різних підходів. Тому їх практичне застосування потребує від учителя насамперед відповідної обізнаності. До того ж, кожен з
методів вимагає чіткої покрокової реалізації з обов’язковим прогнозуванням результатів, тобто технологічного підходу, що неможливо без спеціальної фахової підготовки вчителя до організації інтерактивного навчання.
До інтерактивного навчання не можна ставитися як до універсального засобу викладання й прагнути переведення всього процесу навчання на «інтерактивні рейки». Логічно говорити про застосування інтерактивних методів викладання. Проблемою є також підготовленість, як учителя, так і учнів до цього виду роботи. Тому необхідно починати з налагодження контакту з учнями. «Виклад матеріалу у вигляді лекцій не найкращий спосіб встановлення контакту з учнями, – пишуть американські педагоги М.Гендель та І.Фіни, – учнів треба залучати до дискусії й спонукати ставити запитання. Якщо вони надто боязкі або не можуть сформулювати запитання, викладач мусить сам ставити запитання й стимулювати обговорення».
До інтерактивних методів навчання належать такі методи: мікрофон, мозковий штурм, займи позицію, навчаючи - вчуся, робота в парах, робота в трійках, ток-шоу, розігрування сюжетної задачі, ажурна пилка, коло ідей, акваріум та інші.
Зупинимось на деяких із них.
Метод «Мікрофон» дає можливість кожному висловлювати думку, швидко, по черзі, відповідаючи на запитання.
Правила проведення «Мікрофону»:
*говорити має право тільки той учень, у кого «символічний» мікрофон;
*відповіді не коментують і не оцінюють;
*коли хтось висловлюється, інші мають дотримуватися тиші.
«Мозковий штурм»
Це ефективний метод колективного обговорення, пошук рішень, який спонукає учасників виявляти свою уяву та творчість. Він передбачає вільне висловлення думок усіх учасників і допомагає знаходити багато ідей та рішень. Учитель на уроці називає тему «Мозкового штурму».
Його організовують за такими правилами:
1. Всі учасники «штурму» пропонують ідеї щодо розв’язання висунутої проблеми (ідеї можуть бути будь-якими, навіть фантастичними).
2. Один учень («секретар») записує на дошці всі пропоновані ідеї. Коли група вважає кількість поданих ідей достатньою, переходять до наступного етапу.
3. Ідеї групують, аналізують, розвивають групою. Можна вдосконалювати чужі ідеї.
4. Обирають найкращі рішення.
Правила поведінки під час «мозкового штурму»:
*Намагатися висунути якомога більше ідей щодо вирішення проблеми.
*Включити свою уяву: не відкидати ніякої ідеї тільки тому, що вона суперечить загальній думці.
*Ви можете подавати скільки завгодно ідей або розвивати ідеї інших учасників.
*Не можна критикувати висловлювання інших та давати оцінку запропонованим ідеям.
«Займи позицію»
Цей метод допомагає проводити дискусію зі спірної, суперечливої теми. Він дає МОЖЛИВІСТЬ ВИСЛОВИТИСЯ кожному учневі, продемонструвати різні думки з теми, обґрунтувати свою позицію або перейти на іншу позицію в будь-який час, якщо вас переконали, та назвати більш переконливі аргументи.
Порядок проведення:
1. Учитель називає тему та пропонує вам висловити свою думку з досліджуваної теми.
2. Найбільш чітко виражені позиції (думки) записують на 2—5 плакатах.
3. Учневі потрібно стати в групу учнів біля того плакату, на якому записана позиція, що збігається з його точкою зору.
4. Учні готуються до обґрунтування своєї позиції.
5. Якщо після обговорення дискусійного питання учень змінив свою точку зору, він може перейти в іншу групу й пояснити причину свого переходу, а також назвати найбільш переконливу ідею або аргумент протилежної сторони (іншої групи).
«Навчаючи — вчуся»
Цей метод дає учневі можливість взяти участь у навчанні та передачі своїх знань іншим, у даному разі своїм однокласникам під час уроку.
Роботу організовують таким чином:
1. Після того як учитель назвав тему та мету уроку, роздав картки із завданнями, учні ознайомлюються з інформацією, що міститься на картках.
2.Якщо щось не зрозуміло, учень запитує про це та перевіряє в учителя, чи правильно він зрозумів інформацію.
3.Учні готуються до передавання цієї інформації іншим у доступній формі.
4.Всім необхідно ознайомити зі своєю інформацією однокласників. Учень має право говорити тільки з однією особою одночасно. Завдання полягає в тому, щоб поділитися своєю інформацією з іншими учнями й самому дізнатися про щось від них.
5.Коли всі поділилися та отримали інформацію, розкажіть у класі, про що ви дізналися від інших.
«Робота в парах»
Робота в парах є різновидом роботи в малих групах. Ця форма роботи дозволяє учням набути навичок співробітництва, оволодіти вміннями висловлюватися та активно слухати.
Учні організують свою роботу так:
1. Читають завдання та інформацію до його виконання.
2.Визначають, хто говоритиме першим.
3. Висловлюють свої думки, погляди на проблему по черзі.
4. Мають виробити спільну думку.
5. Визначають, хто докладатиме про результати роботи всьому класу, та готуються до цього.
Для ефективного спілкування в парах:
1 Зверніть увагу на:
*мову тіла: сідайте обличчям до того, з ким говорите, нахиляйтеся вперед, встановлюйте контакт очима;
*допомагайте партнерові говорити, використовуючи слова та жести заохочення (кивок головою, доброзичливу усмішку, вигук «так-так»);
*якщо необхідно, ставте уточнюючі запитання (запитання, які допомагають прояснити ситуацію). Наприклад: «Ти справді маєш на увазі, що…?», «Чи правильно я зрозуміла, що…?»;
*говоріть чітко, по суті справи, наводячи приклади й пояснюючи свої думки.
2 Запам’ятайте, чого не слід робити під час активного слухання:
*давати поради;
*змінювати тему розмови,
*оцінювати особу, яка говорить;
*перебивати;
*розповідати про особистий ДОСВІД.
Метою такої форми роботи є отримання навичок публічного виступу та дискутування. Вчитель на такому уроці є ведучим.
Роботу він організовує так:
1.Оголошує тему дискусії.
2.Запрошує висловитися із запропонованої теми «запрошених гостей».
3. Надає слово глядачам, які можуть виступити зі своєю думкою протягом 1 хв або поставити запитання «запрошеним».
4. «Запрошені» мають відповідати лаконічно та конкретно.
5. Ведучий теж має право поставити своє запитання або перервати виступаючого.
Ця форма роботи допоможе учням навчитися брати участь у загальних дискусіях, висловлювати та захищати свою позицію.
«Розігрування правової ситуації в ролях»
Мета розігрування ситуації в ролях — визначити ставлення до конкретної життєвої ситуації, набути досвіду шляхом гри. Рольова гра імітує реальність та дає можливість діяти «як насправді». Учень може розігрувати ситуації зі свого особистого досвіду.
Правила участі у рольовій грі:
• чітко дотримуватися своєї ролі;
• намагатися слухати партнерів по грі та вчителя;
• не коментувати дії інших;
• намагатися поставитися до своєї ролі як до реальної життєвої ситуації, вжитися в роль;
• вийти з ролі по закінченні сценки;
• взяти участь в обговоренні розіграної ситуації та поділитися своїми відчуттями під час перебування в ролі.
«Ажурна пилка»
Метод дозволяє учням працювати разом, щоб вивчити значну кількість інформації за короткий проміжок часу, а також заохочує учнів допомагати одне одному «вчитися навчаючи»
Під час роботи за допомогою методу «Ажурна пилка» учні працюють в різних групах.
Порядок роботи:
*Спочатку вони працюють в «домашній» групі.
*Потім в іншій групі учні виступають в ролі «експертів» з питання, над яким працювали в«домашній» групі, та отримують інформацію від представників інших груп.
*Потім учні повертаються в свою «домашню» групу, для того щоб поділитися тією новою інформацією, яку їм надали учасники інших груп.
«Домашні» групи:
Кожна група отримує завдання, вивчає його та обговорює свій матеріал. Бажано обрати в групі головуючого, тайм – кіпера (той, хто стежить за часом) та особу, яка ставить запитання, щоб переконатися, що кожен учасник розуміє зміст матеріалу.
«Експертні» групи:
Після того як учитель об’єднав учнів у нові групи, вони стають експертами з тієї теми, яку вивчали в «домашній» групі. Учні по черзі намагаються за визначений учителем час якісно і в повному обсязі донести інформацію до членів нових груп та сприйняти нову інформацію від них.
«Коло ідей»
Цей метод є ефективним у вирішенні гострих суперечливих питань та базовим для створення списку загальних ідей.
Метою методу є залучення всіх учасників до дискусії. Він дозволяє уникнути ситуації, коли перша група, що виступає, подає всю інформацію з проблеми.
Порядок проведення:
1. Учитель висуває дискусійне питання та пропонує його обговорити в кожній групі.
2. Після того як вичерпано час на обговорення, кожна група доповідає всьому класу лише один аспект того, що вони обговорювали.
3. Групи висловлюються по черзі, поки не будуть заслухані всі доповіді.
4. Під час обговорення теми складають список запропонованих ідей та записують його на дошці.
«Суд від свого імені»
Цей метод дозволяє учням отримати уявлення про спрощену процедуру приймання судового рішення та провести рольову гру — судовий процес за участю 3-х осіб: судді, який слухатиме обидві сторони і прийматиме рішення, позивача та відповідача.
Після того як учитель поділив учнів на три однакові групи: судді, позивачі та відповідачі, він дає кожній групі завдання:
*суддям – підготовку запитань;
*позивачам - підготовку вступної промови – обвинувачення та викладу аргументів;
*відповідачам — підготовку промови – відповіді на захист.
«Акваріум»
Ефективним методом розвитку вміння вести дискусію є «Акваріум».
Після того як учитель розподілив учнів на дві-чотири групи й запропонував їм завдання для виконання та необхідну інформацію, одна з груп сідає в центр класу, утворивши внутрішнє коло. («Акваріум»).
Всі учасники цієї групи починають обговорювати запропоновану вчителем проблему. Всі інші учні мовчки спостерігають за обговоренням.
Групі, що працює, для виконання завдання необхідно:
*прочитати вголос ситуацію;
*обговорити її в групі, використовуючи метод дискусії;
*дійти спільного рішення.
На цю роботу групі дають 3—5 хвилин. Усі інші учні класу мають тільки слухати, не втручаючись у хід обговорення. Після закінчення часу група займає свої місця, а вчитель ставить класу запитання:
-Чи погоджуєтеся ви з думкою групи ?
-Чи була ця думка достатньо аргументованою, доведеною?
-Який з аргументів ви вважаєте найбільш переконливим?
Після цього місце в «Акваріумі» займає інша група, яка обговорює наступну ситуацію (проблему). Всі групи по черзі мають побувати в «Акваріумі», і результати роботи кожної з них мають бути обговорені в класі.
У Національній доктрині розвитку освіти України у XXI столітті пріоритетним напрямком у розвитку освіти є підготовка освічених людей, кваліфікованих спеціалістів, здатних до творчої праці, професійного розвитку, освоєння і впровадження сучасних технології.
Працюйте, знаходьте спокій у праці, ні в чому іншому його не знайти!
Задоволення пролетить – воно для себе; праця залишить слід довгої радості – вона для інших.
Основна частина
Сучасна система навчання об’єктивно зумовлює переведення освітнього процесу на технологічний рівень. На сучасному рівні розвитку цивілізації особливу роль відіграє інноваційний потенціал суспільства, що потребує людей, здатних системно й конструктивно мислити, швидко знаходити потрібну інформацію, приймати адекватні рішення, створювати принципово нові ідеї в різних галузях знання.
Сучасний педагог у навчально – виховному процесі повинен намагатися вдосконалювати свою роботу, використовувати нові форми, методи, засоби, прийоми на уроках. Ілюструє думку народна мудрість: «Не навчайте дітей так, як навчали нас. Вони народилися в інший час.» Тому вчитель – майстер має розглядати кожного учня як окрему особистість з її поглядами, переконаннями, почуттями. Саме інноваційні технології, зокрема інтерактивні, передбачають розв’язання цього питання. Звичайно, що впровадження даних технологій не є легкою справою навіть для досвідченого педагога і потребує ґрунтовної підготовки (підбір матеріалів, складання плану, ретельне вивчення індивідуальних особливостей учнів класу та ін.). Але той вчитель, який прагне розкрити всі здібності і таланти своїх учнів, навчити їх вчитися, знаходити істину, обов’язково буде шукати шляхи вдосконалення своєї методики.
Заняття з використанням інтерактивних технологій проходять цікаво, продуктивно, знімають закомплексованість в учнів з різним рівнем навчальних досягнень. Головне, що відбувається розвиток творчих здібностей учнів, пізнавальних інтересів, значно зростає ефективність уроків читання, в учнів виникає бажання читати художню, наукову літературу, дитячі газети і журнали.
Використання інтерактивних технологій - це не самоціль. Це не лише засіб створення атмосфери співробітництва, порозуміння і доброзичливості, а й можливості дійсно зреалізувати основні засади особистісно-орієнтованого навчання. Адже застосування інтерактивних технологій на уроках читання та рідної мови дає змогу створювати навчальне середовище, що допомагає учням формувати характер, розвивати світогляд, логічне мислення, зв’язне мовлення, виявляти і реалізовувати індивідуальні можливості.
Інноваційність, як принцип педагогіки забезпечує умови розвитку особистості, здійснення її права на індивідуальний творчий внесок, на особистісну ініціативу, на свободу саморозвитку.
Основним завданням учителя початкових класів на нинішньому етапі розвитку суспільства є: формування в учня певного набору компетенцій, здатності до саморозвитку.
Тому інтерактивний урок потребує ретельної підготовки, вчитель має вирішити, яку саме з інтерактивних технологій треба застосувати. Співвіднесення потребують тема та мета уроку, вікові та індивідуальні особливості учнів, ступінь їхньої підготовленості до роботи на уроці зі застосуванням інтерактивних технологій навчання. Треба з’ясувати, у який спосіб будуть представлені тема інтерактивного уроку, очікувані навчальні результати, мотивація навчальної діяльності; яка додаткова література та матеріали знадобляться для проведення уроку; у який спосіб будуть відтворені комфортні умови на уроці, атмосфера співтворчості, позитивної взаємозалежності учнів, які саме вправи та завдання будуть запропоновані учням для реалізації цієї мети; у який спосіб на уроці будуть створені малі групи, якщо буде використаний цей метод навчання; у який спосіб будуть підведені підсумки уроку, проаналізована рефлексія; у який спосіб будуть контролюватися і оцінюватися досягнення учнів тощо.
Вступна частина інтерактивного уроку містить формулювання теми уроку та очікуваних навчальних результатів, етапу мотивації навчальної діяльності, за необхідності - узгодження правил поведінки на інтерактивному уроці, з проведенням інструктажу щодо послідовності дій на занятті. Правила роботи в групі можуть містити наступні пункти: бути доброзичливим, ініціативним, активним. Кожен учасник має право на висловлення власної думки, зобов'язаний поважати думки і точку зору інших членів інтерактивного заняття; висловлюватися після підняття руки, не переривати інших тощо. Мета етапу мотивації - збудити зацікавленість темою, кожен учень має сприйняти тему, пропустивши її «крізь себе», особисту свідомість та емоційно-ціннісну сферу. Учитель може використати на цьому етапі прийоми бесіди, зачитування фрагменту тексту, викладу невеликої історії, застосувати наочність або технічні засоби навчання для демонстрації уривка з фільму, випробувати нескладну інтерактивну технологію, наприклад, «асоціативний кущ», «мікрофон» тощо. За необхідності можна використати вправи на позбавлення від емоційних та комунікативних затискачів, установлення атмосфери доброзичливості, співтворчості, співпраці, позитивної взаємозалежності учнів тощо.
Основна частина інтерактивного уроку - це виконання інтерактивного завдання із застосуванням конкретної інтерактивної технології навчання. Оскільки навчання із застосуванням інтерактивних технологій має своєю основою суб’єктний досвід кожного учня і сукупний досвід групи учнів в цілому, першим етапом у роботі буде з’ясування позицій учнів щодо заявленої теми та проблеми, висловлення учнями свого ставлення щодо ситуації, яка склалася, ідей та думок.
Результатом ефективної роботи на першому етапі є плавний перехід до другого етапу – об’єднання учнів у групи з різним кількісним складом, але з однаковою або схожою позицією учнів з проблеми, з подальшою організацією комунікації поміж групами. На третьому етапі роботи викладач разом з учнями з’ясовує, що саме для висловлених поглядів та переконань є спільним за суттю, та чим саме ці точки зору різняться одна від одної. Кожна зі сторін обговорення намагається переконати та знайти необхідні аргументи на підтримку їхньої позиції. Навзаєм члени інших груп надають власні контраргументи з метою наповнення своєї позиції новим змістом, формування нової якості, чи то, навіть, нового складу груп.
Останнім етапом уроку є проведення рефлексії та підведення підсумків уроку, співставлення очікуваних результатів із здобутими. Рефлексія (від. лат. reflexio - навернення) - процес самопізнання суб’єктом внутрішніх психічних актів і станів.
Рефлексія - джерело внутрішнього досвіду, спосіб самопізнання і необхідний інструмент мислення. Рефлексія дозволяє учню навернутися до себе, відновити в свідомості послідовність виконаних дій, зміст роботи, з акцентуванням на почуттях, емоційному фоні, що його відчував сам та інші учасники освітнього процесу. (Висловіть свої почуття. Опишіть, що ви відчували? Чому? Що вас вразило, що потішило, що здивувало? Як ви думаєте, що відчували інші члени групи? тощо). Наступним важливим моментом рефлексії є оцінювання своєї діяльності на уроці, своїх досягнень. (Що саме допомогло виконати інтерактивне завдання? Як ви оцінюєте свою роботу? Роботу групи? Які аргументи були найбільш переконливими? Чи виявляли ви активність, ініціативу, якщо «ні», то що саме завадило? Чи висловлювали ви нові ідеї, розвивали думки інших учасників? тощо).
Хочемо зазначити, що рефлексія є супутником кожного етапу інтерактивного уроку, ігнорування процесу рефлексії, здатне звести ефективність інтерактивного уроку до мінімальних показників, тому одним із компонентів готовності виступає рефлексивний компонент готовності майбутніх учителів початкових класів до застосування інтерактивних технологій навчання.
Тому мною було прийнято рішення в своїй педагогічній діяльності використовувати особистісно-зорієнтовані інноваційні педагогічні технології. Ефективність їх використання значною мірою залежить від того, як реалізується творчий потенціал особистості учня. Це зумовлює появу освітніх інновацій, покликаних істотно змінити освітній процес.
У своїй роботі впроваджую інноваційні технології, поєдную групові та індивідуальні форми роботи. Застосовую елементи інтерактивних технологій та формування творчої особистості. Працюю над розвитком навчальних, інтелектуальних і творчих можливостей учнів початкових класів. Важливо, щоб навчальна праця приносила радість. Дитина, яка захоплена справою, яка їй до вподоби, виявляє наполегливість, силу волі, критичне ставлення до загальновідомого. В творчості дитина може реалізувати всі наявні в неї знання, уміння та здібності. Отже, на практиці просто необхідно використовувати інтерактивні форми в цілому, або ж взявши елементи, які більш доцільні до певного класу. Саме інтерактивні методи дають змогу створювати навчальне середовище, в якому теорія і практика засвоюються одночасно, а це надає змогу учням формувати характер, розвивати світогляд, логічне мислення, зв’язне мовлення; формувати критичне мислення; виявляти і реалізовувати індивідуальні можливості.
Суть інтерактивних технологій у тому, що навчання відбувається шляхом взаємодії всіх, хто навчається. Вони найбільше відповідають особистісно-зорієнтованому підходу в навчально-виховному процесі. Адже під час їх застосування моделюють реальні життєві ситуації, пропонують проблеми для спільного розв’язання, застосовують рольові ігри.
Ефективність інтерактивних технологій залежить від уміння вчителя давати завдання учням для попередньої підготовки, підбирати до уроку такі інтерактивні вправи, які дали б учням «ключ» до освоєння теми, на одному занятті використовую одну-дві інтерактивні вправи, здійснюю спокійне глибоке обговорення за підсумками інтерактивної вправи, зокрема акцентуючи увагу й на іншому матеріалі теми, прямо не порушеному в інтерактивній вправі.
Досвід підказує, що фронтальні методи роботи, які створюють ілюзію активності, поступаються місцем груповій, парній чи індивідуальній роботі, оскільки така співпраця у навчанні виховує в учнів повагу до інших, уміння дати оцінку роботи інших або висловити з цього приводу критичні зауваження, змінити свою думку у разі переконливих аргументів інших учасників спільної роботи, а це можливо при використанні інноваційних технологій.
На уроках я дотримуюсь таких правил:
1. Ніколи і нічого не робити за учнів.
2. Ставити перед учнями такі завдання, з якими вони впораються. І не тому, що так їм легше, а тому, що їм цікаво, вони це хочуть зробити, бо володіють достатнім досвідом, знанням і навичками, щоб проявити самостійність і творчість у виконанні саме такого завдання.
3. Уважно слідкувати за рухом кожного учня, в той же час не стаючи стороннім контролером за ходом процесу засвоєння матеріалу дітьми.
4. Постійно знайомити дітей з тими засобами, які винайшло людство для 7-9-річних читачів, щоб вони успішно оволодівали мистецтвом читання, формувати в них потребу користуватися цими засобами систематично.
У своїй практиці найчастіше використовую інтерактивні технології навчання такі як: Робота в парах», в малих групах,« Мікрофон», «Незакінчене речення», «Мозковий штурм», «Рольові ігри», «Асоціативний кущ».
Таку форму навчання я використовую для досягнення мети: засвоєння,
закріплення, перевірка знань тощо на уроках математики, читання, української мови, природознавства, починаючи з І класу.
Для ефективного застосування інтерактивних технологій, вчитель повинен старанно планувати свою роботу, а саме: дати завдання учням для попередньої підготовки, прочитати, продумати, виконати самостійні підготовчі завдання.
Вивчаючи тему «Казки зарубіжних письменників» в 3 класі (урок читання), учні готують розповідь про письменників, складають ребуси, кросворди, малюють ілюстрації, підбирають прислів'я та приказки до казок,які характеризують головних героїв. За виконання діти беруться, враховуючи власні інтереси, індивідуально, в парах, у малих групах. Отже, щоб зрозуміти авторський задум, учні здобувають додаткові знання, виконують ряд творчих завдань. Їм легко визначити головну думку твору. Така робота над сприйманням художніх текстів сприяє покращенню навичок читання, викликає інтерес до цієї діяльності, формує в учнів морально-естетичні якості, розвиває їхні творчі здібності. Адже навчання молодшого школяра повинно бути цікавим, радісним і одночасно забезпечувати глибоке засвоєння програмового матеріалу.
Під час проведення своїх уроків люблю використовувати інтерактивну технологію « Робота в парах». Ця технологія допомагає учням :
Ø Формувати вміння слухати іншого;
Ø Висловлювати власну думку;
Ø Приймати участь в обговоренні завдання;
Ø Вчить задавати питання;
Ø Виникає атмосфера довіри в парі;
Ø Ведеться рівноправний діалог.
Наприклад на уроках читання для розчитування використовую гру «Сороки – білобоки» (діти в парі розучують скоромовку, а потім проводиться змагання, яка пара найшвидше та найчіткіше розкаже її).
Скоро, скоро мовить Ганка
Скоромовки-спотиканки.
Слово в слово Слава ловко,
Скоро мовить скоромовки.
На уроках української мови проводжу роботу в парах, яку називаю «Взаємодиктанти». Суть її:
1.Один із учнів пари читає диктант по реченню, а інший записує його.
2.Потім вони обмінюються, другий читає речення, а перший його записує. 3.Потім учні обмінюються зошитами та перевіряють роботу один в одного. 4.Після перевірки відкривають текст і по ньому разом перевіряють другий раз записаний текст.
5. Вкінці проводиться робота над помилками.
Технологію «Мозковий штурм», наприклад, доцільно використовувати у невеликих за чисельністю класах, де дітей ділять на три групи: «генератори ідей», «аналітики», «відповідальні за рішення». Перші пропонують кілька різних ідей щодо виконання поставленого завдання, другі – аналізують і обговорюють запропоновані ідеї, треті –вибирають найбільш вдалу і правильну ідею. Таку технологію навчання використовую на уроках математики, трудового навчання, природознавства, читання.
«Мозковий штурм» допомагає активізувати учнів. Діти не бояться висловлюватися. Саме цю форму роботи використовую для узагальнення вивченого матеріалу, для активізації опорних знань під час підготовки до вивчення нової теми. Наприклад, при вивченні у 3 класі теми «Будова слова», можна пропонувати такі питання:
- Що таке основа?
- З яких частин вона може складатися?
- Що ви дізналися про кожну з них?
- Як розібрати слово за будовою?
Найулюбленіша інтерактивна вправа для мене і моїх учнів є «Мікрофон». Учні, тримаючи мікрофон, вважають себе кореспондентами, якоїсь телепередачі.
Такий метод дає можливість за короткий час почути думки багатьох учнів
( по черзі діти висловлюють власну думку на ту чи іншу проблему, обґрунтовуючи її).
Даний метод частіше застосовую підводячи підсумки уроку. Основне правило проведення: говорити може той, у кого в руках «символічний» мікрофон»;
Так, у 3 класі на підсумковому уроці читання « Казки зарубіжних письменників» було проведено цю технологію на останньому етапі уроку, наприклад на моє запитання :
- Чого навчають нас казки?
Діти давали відповіді (Бути добрим, мати добре серце. Добре відноситись до братів наших менших, співчувати та допомагати один одному та ін..).
Зупинимось на методі, який має назву «Побудова асоціативного куща». Вчитель визначає тему одним словом, а учні згадують все, що виникає в пам’яті стосовно цього слова. Спочатку виникають найстійкіші асоціації, потім другорядні. Вчитель фіксує відповіді у вигляді своєрідного «куща», який поступово «розростається». Цей метод універсальний на всіх етапах уроку, зокрема під час активізації, в основній частині, як засіб перевірки знань.
У 4 класі на уроці читання під час вивчення вищезгаданої теми у підготовці до сприймання нового тексту М. Думича «Гніздо» пропонується побудова «асоціативного куща».
Вчитель ставить питання: «Що ми довідались про лелек»?
1. Інформаційна група озвучує відомості про різні назви птаха, беручи інформацію з енциклопедичного словника.
2. Фольклорна група – підготовлені заздалегідь розповіді з народознавства, зокрема легенду про те, як чоловік став буслом.
3. Літературознавці – підготовлені відомості з додаткової літератури, в якій розповідається про лелек.
4. Читці - вміння виразно читати вірші про лелек.
5. Екологи - Закон з Конституції України (ст. 66) про охорону природи та занесення цього птаха до Червоної книги України.
6. Художники малюють цього птаха на оселі господаря.
7. Аналітики підсумовують сказане, роблять висновки про ставлення людей до цього птаха.
8. Секретар фіксує найцікавіші думки.
Отже, на дошці перед очима дітей виникає за їхніми відповідями цікавий «кущ», на «гілках» якого знаходяться відомості про птаха. Таким чином, навчання молодших школярів стає цікавим, радісним, водночас створюються умови для бажання читати, самостійно поповнювати свої знання, пробуджується емоційне задоволення, радість від отриманих знань і самого процесу їх засвоєння. Використання методу «асоціативного куща» будується на груповій (кооперативній) формі навчального процесу. Вона виникла як альтернатива існуючим традиційним формам навчання. В її основу покладено ідеї Ж.-Ж. Руссо, Й.Г.Песталоцці, Дж. Дьюї про вільний розвиток і виховання дитини. Всі недоліки фронтальної та індивідуальної діяльності вдало компенсує групова (робота в парах «Обличчям до обличчя»; «Один – удвох – усі разом»; ротаційні (змінювані) трійки; карусель; робота в малих групах).
Методику застосування групової роботи навчання молодших школярів рекомендую впроваджувати поетапно.
1 етап – привчаємо дітей співпрацювати у фронтальній навчальній діяльності з використанням таких прийомів:
а) для оцінювання своєї відповіді учень сам призначає «вчителя»;
б) у випадку виникнення труднощів під час відповіді, учень сам викликає собі помічника;
в) вводяться прийоми безсловесного спілкування: позначки «+» - згоден; «-» - не згоден; «!» - хочу додати, «?» - не зрозумів; використовуються жести, міміка;
г) використовуються дидактичні ігри, які розвивають уміння слухати;
ґ) після кожної групової роботи обов’язково обговорювати з учнями успіхи виконаної діяльності.
Коли учні засвоїли прийоми та правила колективної співпраці, тоді вони готові працювати у складі малої групи.
2 етап – перехід до систематичного використовування на уроці педагогічних прийомів, які наочно і практично переконують у важливості кооперації людей для досягнення ними найкращого результату:
- залучення батьків учнів для наведення яскравих життєвих прикладів;
- аналіз успішно проведених конкурсів, вікторин, учнівських свят і подорожей на уроці;
- використання завдань, які б дали змогу учням на власному досвіді переконатися у користі їхньої спільної роботи. Наприклад: клас поділити на дві частини, щоб одна група учнів працювала індивідуально, а друга – парами. Всім дітям запропонувати подібні завдання – розгадати літературний кросворд до оповідання, який склали учні. (Діти, які працюють парами, мають виконати швидше і якісніше);
- поступове ускладнення змісту навчальних завдань, перехід від репродуктивних завдань до творчих, проблемно-пошукових, бо групова робота найбільш ефективна тоді, коли навчальний матеріал поєднує відоме учням з невідомим, що заохочує дітей до взаємодії один з одним.
Отже, поступовість залучення молодших школярів до спільної діяльності в малих групах буде ефективною, якщо її організовувати систематично.
Активізувати учнів допомагає така форма роботи, як «Мозковий штурм». Діти не бояться висловлюватися. Саме цю форму роботи використовуємо для узагальнення вивченого матеріалу, для активізації опорних знань під час підготовки до вивчення нової теми. Наприклад, при вивченні у 3 класі теми «Будова слова», можна пропунувати такі питання:
- Що таке основа?
- З яких частин вона може складатися?
- Що ви дізналися про кожну з них?
- Як розібрати слово за будовою?
Особливо цінним у роботі групи вважаємо те, що учні мають можливість виконувати різні ролі, а саме:
- партнерів, що вчаться співробітництва;
- учасників, які шукають альтернативного вирішення проблеми;
- мислителів, що аналізують взаємозв’язки між явищами;
- співрозмовників, які вміють активно слухати, підтримувати розмову; досягати згоди, домовлятися;
- експертів, що аналізують проблему;
- друзів, які піклуються один про одного, допомагають, довіряють.
Іншим ефективним видом діяльності є метод, який допомагає провести дискусію зі спірної, суперечливої теми,- «Займи позицію». Він дає можливість висловитися кожному учневі, продемонструвати різні думки, обґрунтувати свою позицію або перейти на іншу в будь-який час, якщо вас переконали, та назвати більш вагомі аргументи. Наприклад, об’єднуємо клас у 3 групи. Кожній подаємо початок легенди і пропонуємо її закінчити. Потім представник кожної групи зачитує складену легенду. Всім учням дозволяємо встати і підійти до того, чия легенда найбільше сподобалась. Тоді, виступаючи у ролі журналіста, беремо у цих дітей інтерв’ю, чому вони перейшли в іншу групу.
Позитивний ефект має один з різновидів кооперативного навчання «Карусель». Ця технологія застосовується:
- для обговорення будь-якої гострої проблеми з діаметрально протилежних позицій;
- для збирання інформації з якої-небудь теми;
- для інтенсивної перевірки обсягу і глибини наявних знань;
- для розвитку вмінь аргументувати власну позицію.
Наприклад, при повторенні вивченого матеріалу про займенник у 4 класі можна використати цю технологію. У класі працюватиме дві каруселі. Внутрішнє коло учнів, які сидять один навпроти іншого, – нерухоме, а зовнішнє – рухливе.
Учням необхідно відповісти на запитання:
- Як змінюється займенник?
- На які питання відповідає?
- На що вказує?
- Яким членом речення виступає?
Коли група впорається із завданням, «запалює вогнище».
Перевірка. Розкажіть про результати своєї роботи за одним із зразків:
«Ми забули…»
«У нас все правильно.»
«Наша група добре знає правило.»
«Нам потрібно запам’ятати, що …»
На завершення треба зауважити, що використання інтерактивних методів навчання накладає вето на позицію "я вчитель (тобто я вище), а ви учні (тобто ви нижче)". Поділ на касти залишився в минулому, а сьогодні нами керує взаємонавчання - учителя в учнів, учнів у вчителя. Адже рівень кваліфікованості педагога залежить від рівня освіченості його учнів. Сучасна педагогіка оцінює своїх освітян виключно за такими параметрами, незважаючи на стаж і статок.
Інтерактивність у навчанні легко пояснити такою словесною конструкцією, виведеною досвідом педагогів і психологів ще в античні часи:
Те, що я чую, я забуваю;
Те, що я бачу й чую, - я трохи пам'ятаю;
Те, що я чую, бачу й обговорюю, - я починаю розуміти;
Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю - я набуваю навичок;
Коли я передаю знання іншим - стаю майстром.
Висновки
Отже, інтерактивні технології - це творчий, цікавий підхід до організації навчальної діяльності учнів. Інтерактивне навчання - це таке навчання, за допомогою якого учні в процесі бесіди, дискусії, розмові одержують нові знання, закріплюють та узагальнюють їх.
Таке навчання приносить найбільших результатів (до 90%), це доведено Національним тренінговим центром, і висвітлено в так званій «Піраміді навчання».
За умов такого навчання кожен учень відчуває себе залученим до всієї роботи та необхідним. Учні вчаться вільно висловлювати свої думки, не боятись говорити, та вміти слухати інших.
Існує велика кількість інтерактивних методів. Кожен вчитель має обрати ті, які будуть відповідати віковим та індивідуальним особливостям учнів, а також які будуть відповідати певному завданню.
Щодо структури інтерактивного уроку ми можемо константувати, що вчитель в молодшій школі не дотримується її повністю, а лише використовує її деякі елементи та методи. Вчитель має ретельно продумувати проведення кожного етапу уроку.
інтерактивний урок дискусійний
Проведення інтерактивних уроків з обговоренням дискусійних питань потребує ретельної підготовки вчителя. Він повинен обрати тему дискусії, підібрати суперечливі дискусійні питання, продумати мету цієї дискусії.
Вчитель повинен чітко контролювати весь хід дискусії. Вчитель зможе проводити такі уроки за певних умов: високопрофесійної особистої педагогічної, психологічної, методичної, теоретичної, практичної підготовки до процесу застосування інтерактивних технологій навчання певного типу; високої ерудиції, обізнаності з обговорюваної проблеми; якщо вчитель має позитивний досвід застосування в навчальному процесі інтерактивних технологій опрацювання дискусійних питань; оволодіння організаційними, управлінськими вміннями, навичками проведення дискусії.
Також на шляху використання інтерактивних технологій зустрічається чимало труднощів: недостатнє методичне забезпечення, мала кількість необхідної літератури, важкий старт, важкість встановлення зворотного зв`язку, складність оцінювання та важкість концентрації уваги учнів на навчальних цілях уроків.
Основною формою організації навчальної діяльності практично у всіх країнах світу є сьогодні класно-урочна система. Будучи прогресивною протягом чотирьох століть сьогодні, вона перестала задовольняти потреби суспільства в освіті і потребує вдосконалення. Критика класно-урочної системи найчастіше пов’язана з пасивністю учнів на уроках та відсутністю інтересу до навчання, зниження якості знань, перевантаженням дітей домашніми завданнями й уроками, з тим, що навчальні заняття шкідливо впливають на здоров’я школярів.
Процес реформування освіти в Україні, який мав би усунути вади, насправді часто зводиться до спроб введення нового змісту в рамках старої системи. Адже проблеми радянської системи освіти, що була спрямована значною мірою на інформаційні цілі, автоматично переноситься на сучасний розвиток школи. Вносяться зміни в навчальні плани та програми, проте ці заходи істотно не впливають на якість навчання.
Такий підхід уже вичерпаний самою практикою розвитку освіти. Адже обсяг знань не може зростати до безкінечності. Все гострішою стає проблема вдосконалення форм організації процесу навчання, знаходження відповіді на запитання як навчати, як створити умови для розвитку та самореалізації особистості в навчальному процесі. Як, залишаючись в рамках класно-урочної системи, підвищити ефективність навчального процесу, досягти високого інтелектуального розвитку учнів, забезпечити оволодіння ними навичками саморозвитку особистості.
Значною мірою цього можна досягти, використовуючи сучасні інноваційні технології інтерактивного навчання.
Саме інтерактивні методи дають змогу створювати навчальне середовище, в якому теорія і практика засвоюються одночасно, а це надає змогу учням формувати характер, розвивати світогляд, логічне мислення, зв’язне мовлення; формувати критичне мислення; виявляти і реалізовувати індивідуальні можливості. При цьому навчально-виховний процес організовується так, що учні шукають зв’язок між новими та вже отриманими знаннями; приймають альтернативні рішення, мають змогу зробити «відкриття», формують свої власні ідеї та думки за допомогою різноманітних засобів; навчаються співробітництву.
Список використаних джерел
1.Бєкірова Л.Е. Стан і проблеми формування готовності вчителів початкових класів до застосування інтерактивних технологій навчання / Л. Е. Бекірова // Зб. наук. пр. / редкол.: Т. І. Сущенко (голов. ред.) та ін. - Запоріжжя, 2007.
2.Богданович М.В. Методика викладання математики в початкових класах: навч. посіб. / М.В. Богданович, М.В. Козак, Я.А. Король. - 2-е вид., перероб. і доп. - Тернопіль: Навч. кн. - Богдан, 2001. -
3.Васильева Л.Я. Роль ігрових технологій у навчанні // Науковий вісник МДПУ. Педагогічні науки. - Вип.ІІІ. - Т.І. - Миколаїв, 2000. - № 3. - С.169-175
4.Головань Н.О. Ми готові до школи? - Кіровоград: Державне центрально-українське видавництво, 1993. - 72с.
5.Державна національна програма "Освіта" ("Україна ХХІ століття"). - К.: "Райдуга", 1994. - 61с.
6Державна програма Вчитель // Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України. - 2002.- №10. - К. - С. 4-32.
7.Державний стандарт початкової загальної освіти // Почат. освіта. - 2000. - № 47. - С. 3-32.
8.Державний стандарт початкової загальної освіти. Затв. Постановою Каб. Міністрів від 20.04.2011р. - №462
9.Державний стандарт початкової загальної освіти. Затв. Постановою Каб. Міністрів України від 16.11.2000р. - №1717 //Освіта України. - 2000. - №50. - 32с.
10.Друзь Б.Г. Творчі вправи з математики для початкових класів: Посібник для вчителів. - К.: Рад. шк., 1988. - С.119, 122.
11.Дубинчук О.С., Маслова Г.Г., Дутко Л.П. Збірник вправ з математики для 1-3 класів. - К.: Рад. шк., 1977. - 96с.
12.Інтерактивні методи навчання в практиці роботи початкової школи/ Упорядн. Стребна О.В., Соценко А.О. - Х.: Вид. група «Основа», 2005. - 176 с. - (Б-ка журн. «Початкове навчання»; Вип.4(16)
13.Контроль та оцінювання навчальних досягнень учнів початкової школи: метод. рек. / Бібік Н.М., Савченко О.Я, Байбара Т.М., Вашуленко М.С. та ін. - К.: Почат. шк., 2002. - 128с.
14.Кочина Л.П., Листопад Н.П. Математика, 1 кл.: Пробний підручник для серед. загальноосвіт. шк. - К.: Літера ЛТД, 2001. - 144с.
15.Методичний посібник для вчителів початкової школи /О.І. Пометун, Л.В. Пироженко, О.А. Біда та ін. - Тернопіль:Навчальна книга - Богдан, 2011. - 304 с;
16.Пометун О., Пироженко Л. Інтерактивні технології навчання: теорія, прак-тика, досвід. - К.: А. П. Н.; 2002
17.Пометун О.І. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: наук.-метод. посіб. / О.І. Пометун, Л.В. Пироженко. - К.: Вид-во А.С.К., 2004. - 192 с.
18.Сисоєва С.О. Інтерактивні технології начання дорослих: начально-методичний посібник/ Сисоєва С.О. НАПН України, Ін-т педагогічної освіти і освіти дорослих. - К.: ВД «ЕКМО», 2011.- 320с.
19.Сисоєва С.О. Педагогічна творчість: моногр. / С. О. Сисоєва. - Х. ; К.: Книжк. вид-во. „Каравела, 1998. - 150 с.
20.Сисоєва С.О. Педагогічна творчість учителя: визначення, теоретична модель, функції підготовки //Педагогіка і психологія. - 1998. - №2. - С.161-172.
21.Сисоєва С.О. Підготовка вчителя до формування творчої особистості учня. - К.: Полиграфкнига, 1996. - 406 с.
22.Сисоєва С.О. Проблема підготовки вчителя до впровадження особистісно орієнтованих педагогічних технологій / С. О. Сисоєва // Наукові праці: зб. - Миколаїв: Вид-во МФ НаУКМА, 2001. - Т.13: Педагогіка. - С. 26-31.
23.Сисоєва С.О. Теоретичні і методичні основи підготовки вчителя до формування творчої особистості учня: автореф. дис. ... д-ра пед. наук: 13.00.04 / С.О. Сисоєва. - К., 1997. - 35 с.
24.Сисоєва С.О. Технологізація освітньої діяльності в умовах неперервної професійної освіти / С.О. Сисоєва // Неперервна професійна освіта: проблеми, пошуки, перспективи. - К.: Віпол, 2000. - С. 249-273
25.Співаковський О.В., Петухова Л.Є., Коткова В.В. Інформаційно-комунікаційні технології в початковій школі: навч.-метод. посіб для студентів напряму підготовки «Початкова освіта»- Херсон: ХДУ, 2011.-272с.
26.Хоружа Л.Л. Етична компетентність майбутнього вчителя початкових класів: теорія і практика / Людмила Леонідівна Хоружа. - К.: Пресас. України, 2003. - 319
Комментариев нет:
Отправить комментарий